У Пізниках упорядкують унікальну козацьку криницю

Багата Україна чудовими місцями.

Багато з них мають цікаву історію, які приваблюють інтерес туристів. Так неподалік села Пізники Чорнухинського району Полтавської області розташована «Козацька криниця». Не випадково гідрологічна пам’ятка носить таке ім’я. За переказами, її викопали місцеві козаки, що належали до Чорнухинської козацької сотні. Відтоді, упродовж багатьох років криниця напувала чистими водами усіх проїжджих-перехожих, що прямували шляхом Лохвиця – Пізники – Лубни.

• Серед відомих подорожніх були і Григорій Сковорода, що родом з цих країв, і Тарас Шевченко, який гостював у родині Русинових – місцевих панів та меценатів. У ХХ столітті проводились геологічні дослідження місцевості, тоді було встановлено, що вода «козацької криниці» належить до типу «столова» – це вода, в якій мінеральних речовин не більше 1г на один літр. Вона стимулює обмінні процеси в організмі людини, – розповідає дослідниця історії села Пізники, етнограф і журналіст Лідія Шеремет.

18 серпня село Пізники відзначає 300-річчя від дня заснування. І “Козацька криниця” – об’єкт, якому буде належати одне з визначних місць у святкуваннях. Тому цього року криницю і територію навколо неї впорядкують.

• Фонд “Розвиток села” Баришівської зернової компанії виділив кошти на збереження культурних пам’яток Пізників і на відзначення 300-річчя села. Ми з повагою ставимось до культурних надбань територій, де працює підприємство. Ця традиція існує з перших днів роботи БЗК, і, з ініціативою місцевих громад, думаю, буде продовжена. Бо духовне життя — визначна риса саме українського народу. І її необхідно зберегти у всій яскравості, – говорить директор Північнополтавської дирекції ТОВ “Баришівська зернова компанія” Василь Стасовський.

Символи води і криниці у нашого народу пов’язані з особливою повагою. На них засновані численні прислів’я і приказки. Серед них — і мудрість у взаємоповазі («Не плюй у криницю, бо прийдеться води напиться), і ознаки духовних багатства і зрілості («Яка криниця – такий і господар, який поріг – така й господиня»).