Свято пробудження життєвої сили землі

Весна в Україні забарилася. На полях ще сніг, а значить відкладається початок свята старту весняно-польових робіт. І час вже весну закликати.

У давнину, процес закликання тепла відбувався в українців на Новий рік, тобто на 1 березня за старим стилем, або на 14 березня за новим. За народними звичаєм цей день зветься Явдохи. За християнським календарем – день преподобної мучениці Євдокії.

У цей день прокидається байбак, але тільки вийде з нори,«тричі свисне й знову лягає на другий бік». Отож люди виходили в поле, щоб почути той посвист. Далі за народними прикметами прокидається ховрашок; ще далі – риба хвостом лід розбиває. Але справжнійприхід весни пов’язувався з появою перших птахів: прилітаючи з вирію, вони на крилах несуть весну-літо, а в образі птахів прилітають душі новонароджених та прабатьків, які охороняють врожай. Вважалося, що цього дня повертаються з вирію ластівки. Побачивши їх, діти брали у жменю землю, кидали їм услід і казали: «На тобі, ластівко, на гніздо!» — щоб швидше весна приходила. «Ластівки вилітають — погоду обіцяють!» — каже народне прислів’я. Господарі, що вже думали про посіви, за поведінкою ластівок визначали погоду: «стеляться» ластівки над землею — можна вже сіяти овес; «бояться» ластівки землі — ще буде негода. При цьому мала значення й кількість ластівок, бо вважалося, що «одна ластівка ще весни (погоди) не робить».

На Явдохи визначали погоду: яка Явдоха, таке й літо. А господарі вгадують у цей день майбутній урожай: якщо вітер віє із заходу або з півдня — буде врожай на збіжжя; якщо ж зі сходу або півночі, то буде посуха, а тому і неврожай на зернові культури. Якщо день сонячний — уродить пшениця, якщо ж день похмурий і небо захмарене — буде врожай на просо і гречку. Теплий сонячний день віщує врожай льону й коноплі. Якщо зранку сонячно, то врожайними будуть ранні посіви; сонце в обід — можна надіятися на середні посіви, а якщо цілий день небо захмарене і сонце визиратиме тільки під вечір — пізні посіви будуть урожайними. Якщо в цей день хуртовина, то селяни кажуть: «Явдоха хвостом крутить — буде пізня весна!».

Весняний цикл календарних свят мав особливе значення, бо пов’язувався з закладанням майбутнього врожаю. Тому люди за допомогою обрядів та ритуальних дій намагалися всіляко прискорити прихід весни, тепла, дощу. Вони вірили, що весна принесе щедрі дари, коли її шанувати, співати їй хвалу, закликати її. Тож з Явдохи починаються і магічні весняні ігри — «веселки», «гаївки», «гагілки», «ягівки»(так вони називались у різних місцевостях), що «допомагали» весні у її оновлювальній роботі. А веснянки виконувались аж до Зелених свят.