«З хорошими людьми і техніку підготуємо, й урожай зберемо»

Літні червневий ранок.

Час оновлення життя і оновлення планів.

А на тракторній бригаді Березані Баришівської зернової компанії гомін роботи. Кілька днів — і йде у поле техніка збирати хліб. Тож завершуються останні приготування до старту.

На вході потрапляєш у справжній вир. Тут механізатори ремонтують тягачі, там — оглядають борони, комбайни, трактори. Скрізь розкладені інструменти, частини агрегатів, деталі. Робота всюди — зважена і розмірена.

Прямо до нас іде Віктор Шкурат головний інженер регіону «Київщина». Ранній ранок — а вже витирає піт і щиро посміхається. Нелегка бо робота перед жнивами.

• Ми вже завершили комплекс весняно-польових робіт. Вчора зупинились самохідні і причіпні оприскувачі. Зараз готуємо комбайни. Думаємо, впораємось на перші дні липня. Техніка у нас добра, уся імпортна — думаю, не буде проблем, — гордо дивиться на “залізних помічників” головний інженер.

Біля тягача з важкою дисковою бороною «Wishek» (812 N) трудяться механізатори – замінюють колеса.

• Ця техніка добре попрацювала на полях Чернігівщини — освоювала ще необроблені землі, які прийшли у компанію недавно. Тут були і “неординарні завдання”, бо через весняні паводки окремі ділянки підтопило. І у таких умовах згуртована робота важливіша, за силу техніки. Якось глибоко засіли — не низина, а суцільне болото. Та знайшли вихід — допомогли місцеві добрі люди. Завершили ми те поле, буде хліб у людей. А борона знову вийде в поле, але вже у серпні-вересні — розповідає Віктор Шкурат.

У спеціальних боксах-стайнях виблискують на сонці комбайни «John Deer». Немов дихають зелені гіганти, ловлячи останні хвилини спокою перед цілодобовою битвою за урожай. Ходять біля своїх “коней” і їх “наїздники”, переважно молоді хлопці. Середній вік механізаторів тут — 35 років, але всі вже досвідчені, не перший сезон збирають хліб. Налагоджує свій комбайн і 28-річний тракторист-машиніст Володимир Матвєєв.

• Ще з юних літ, з чотирнадцяти років, я допомагав своєму дядькові Володимиру Васильовичу Матвєєву працювати на тракторі у Березанському ХПП. Під керівництвом дядька я опанував науку водіння, дізнався все про трактор. Робота мені дуже подобалася і вже тоді подумував зв’язати з нею життя. Після навчання у 18 років я зробив усвідомлений вибір і прийшов працювати трактористом-машиністом у Баришівську зернову компанію. Тут я вже 10 років, —розповідає молодий комбайнер.

У господарстві працюють цілими династіями. Окрім дядька і племінника Матвеєєвих, у компанії трудиться трактористом-машиністом ще і син дядька Володимира Васильовича – Геннадій. Також на агропідприємстві є і династія, Бойків: батько Сергій Григорович – інженер в господарстві у селі Сотниківка (Київщина), син Тарас Сергійович – тракторист-машиніст МТБ «Березань». Дивлячись, як натхненно працює батько в агропідприємстві, Тарас Бойко після здобуття освіту також прийшов працювати в БЗК. За п’ять років трудової діяльності зарекомендував себе як сумлінний працівник, здобув повагу у колег і керівництва.

• А з хорошими людьми все буде добре: і техніку підготуємо, і урожай вчасно зберемо з полів. А буде добре у хліборобів — буде добре і в Україні, — підсумовує господар тракторної бригади Віктор Шкурат.

А за ворітьми бригади — поле пшениці. В соку виблискує сонячним золотом. Радує око хліб. Заспокоює — поки працюють українці на землі подолаємо будь-які перешкоди. Бо лиш той, хто наполегливо іде, пройде найважчий шлях.