Василь Стасовський: «Лише у єднанні — вихід і поштовх для розвитку»

Кінець минулого століття позначився кризою для багатьох підприємств агрогалузі. Складні і нестабільні економічні умови, недосконала матеріальна база не давали аграріям надії стати повноцінними конкурентами для великих транснаціональних компаній. У подібних умовах тоді опинився керівник молодого агропідприємства, що у селі Вороньки Полтавської області Василь Стасовський. “І, мабуть, сама доля звела мене з чудовою людиною — Олегом Ороновим. Ця зустріч стала відправною точкою успіху підприємства”, – ділиться Василь Іванович. Сьогодні він є директором Північнополтавського регіону ТОВ “Баришівська зернова компанія” – підприємства, заснованого на принципах поваги до землі та селянської праці. Про об’єднання, подальшу долю господарства та плани на майбутнє говоримо у інтерв’ю з директором Північнополтавського регіону Василем Стасовським.

• Чому Ви як керівник чималого господарства у Полтавській області у свій час приєдналися до Баришівської зернової компанії?

• Початок 2000-х років – це були важкі часи. Розруха в аграрному секторі, відсутні кредити з невеликою процентною ставкою, низькі цини на продукцію, яку ми вирощували. У той час майже над кожним стояла заборгованість у зарплаті та у податках, перспектив не було видно. А брати кредити за “драконівськими” умовами, які тоді пропонувались – означало просто влізти в боргову яму. Почали з’являтись різного роду ділки. На той час я був керівником найбільшого в районі господарства, що мало в обробітку більше 4-ох тисяч гектарів землі на території 6 сіл. Мені дуже хотілось зберегти цілісність цього господарства, адже люди могли розбігтися до різних господарів, хто куди. Я ж хотів врятувати комплекс. Голова райдержадміністрації поставив переді мною дилему: або ти шукаєш якогось ефективного інвестора, або твоє господарство віддаю, так званим у ті часи «донецьким», що хизувались родинними зв’язками з колишнім президентом. Але ми вже бачили приклади їхнього управляння, коли вони з господарств робили руїни, за безцінь забирали майно у людей, не мали ні знань, ні агротехніки, за рік оренди за паї з людьми розраховувались ящиками мандарин. Мені і моєму колективу сам Бог допоміг у Пирятині зустріти власника Баришівської зернової компанії Олега Михайловича Оронова. І хоча на той час Олег Михайлович не планував брати в оренду землі на території Полтавської області, проте почувши наші проблеми, вирішив підставити дружнє плече. І весною 2004 року Вороньківське господарство першим влилось у Баришівську зернову компанію.

• Що змінилось у ваших господарствах та в селах за ці роки?

• Це об’єднання змінило моє життя, додало оптимізму, врятувало від депресії. Прийшла поважна людина, мудрий керівник Олег Оронов, котрий зробив з нуля самого себе. У наших господарствах він став вести бізнес на ринкових відносинах, а не як українські “нувориші”, котрі прагнуть накопичити якомога більше грошей. Він став стабільно виплачувати заробітну плату, сплачувати податки, і головне, – займатись соціальними питаннями сіл. Останнє є і моїм життєвим кредом. Зрештою, Олег Михайлович дав мені і селянам поштовх до розвитку. Адже люди побачили, що прийшла порядна людина. За ці 13 років змінилось багато. Ми більш ніж у шість разів збільшили земельний банк, працюємо більш ніж у 40 сільських радах, на території Чорнухинського, Пирятинського, Лубенського, Лохвицького, Гребінківського та Оржицького районів. Створили багато робочих місць з гідною заробітною платою, сплачуємо податки. Благодійний фонд Баришівської зернової компанії «Розвиток села» здійснює актуальні соціальні проекти для сільських громад, допомагає бідним категоріям людей, хворим, інвалідам, школам, відзначає талановитих дітей, підтримує їх на різноманітних конкурсах, спортивних змаганнях та багато іншого.

• Наразі над чим працюєте, щоб тримати високу планку успішного агропідприємства?

• На сьогодні ми працюємо над підвищенням ефективності агровиробництва. У конкурентному середовищі виживе лише той, хто отримує високий результат за оптимальними затратами. Тож працюємо над додатковою вартістю,тобто переробляюєму сировину, яку виростили в полі, на готову продукцію. Одне з питань сьогодні – забезпечення власними рідкими міндобривами. При чому не лише для власних потреб, а і для інших українських підприємств. Адже затратно везти їх чи то з Черкас, де «лихоманить» останні роки, чи то з закордону. Окремий напрямок – органічне землеробство. Розвиваємо тваринництво за шведським досвідом, де високий рівень автоматизації виробництва.  Ці технології опрацюємо на фермах у селах Овсюки та Чутівка Полтаської області. У нас вже збалансована годівля за шведською системою. 

• Яку роль надаєте співпраці з територіальними громадами?

• У компанії відводять визначальну роль співпраці із сільськими громадами, в яких зараз відбуваються територіальні об’єднання. Ми ж позиціонуємо себе як сільгоспвиробник, що успішно працює в правовому полі і бере на себе соціальну відповідальність у співпраці з громадами. Ми дбаємо над тим, щоб зберегти добре ім’я засновника, щоб бути гідними пам’яті патріота своєї землі Олега Оронова.